Структура бізнес-плану icon

Структура бізнес-плану


НазваСтруктура бізнес-плану
Дата конвертації28.06.2015
Розмір111.72 Kb.
ТипДокументи
скачати

Структура бізнес-плану
У сучасній швидкоплинній економічній ситуації неможливо досягнути позитивних результатів, не плануючи своїх дій і не прогнозуючи їх наслідків. Планування - це визначення мети розвитку керованого об’єкта, методів, способів та засобів її досягнення, розробка програми, плану дій різного рівня деталізації на перспективу. Планування потрібно будь-якому суб’єкту господарювання, який має намір діяти в майбутньому.

Процес планування дозволяє побачити весь комплекс майбутніх операцій підприємницької діяльності і спрогнозувати те, що може статися.

Бізнес-план дозволяє показати вигідність запропонованого проекту та залучити можливих контрагентів, потенційних фінансових партнерів. Він може переконати інвесторів у тому, що ви знайшли привабливі можливості розвитку виробництва, які дозволяють ефективно запроваджувати намічене, та показує, що підприємство має ефективну, реалістичну та послідовну програму здійснення мети і завдань проекту. Інвестор вкладе кошти тільки у той проект, який достатньою мірою гарантує йому отримання максимального прибутку.

Послідовність складання бізнес-плану:

1. Прийняття рішення про утворення нового підприємства або запровадження заходів удосконалення діючого підприємства.

2. Аналіз власних можливостей та здатності взятися за реалізацію задуманого проекту.

3. Вибір продукції або послуги, виробництво яких є метою задуманого проекту.

4. Дослідження можливого ринку збуту.

5. Складання прогнозів обсягів реалізації (для першого року - щомісячно, для другого - щоквартально).

6. Вибір місця для здійснення комерційної або виробничої діяльності.

7. Розробка плану виробництва.

8. Розробка плану маркетингу.

9. Розробка організаційного плану.

10. Розробка юридичної схеми майбутньої комерційної діяльності.

11. Характеристика організації бухгалтерського обліку.

12. Характеристика страхування.

13. Розробка фінансового плану.

14. Написання резюме до бізнес-плану.

Таким чином, бізнес-план є певною моделлю діяльності підприємства, яка використовує усі досягнення традиційного планування у розрізі ринкової економіки, бізнесу, конкурентної боротьби, діяльності маркетингових служб, комерційного ризику, стратегій фінансування, досягнення беззбитковості та необхідного рівня рентабельності, якісного обслуговування споживача.

Стандартний зміст бізнес-плану:

1. Загальна характеристика підприємства.

2. Виконавче резюме.

3. Дослідження ринку продукції та послуг; опис продукції, що випускається, чи послуг, які надаються; характеристика нової продукції і послуг; оцінка ринків збуту; оцінка конкуренції на ринку.

4. План і стратегія маркетингу.

5. Виробничий план.

6. Організаційно-юридичний план; управління та організація; капітал та юридична форма підприємства.

7. Фінансовий план.

8. Оцінка і страхування ризику.

У загальній характеристиці підприємства слід відобразити основні види та характер її діяльності: є підприємство виробничим, торговельним чи діє у сфері послуг; що і як воно може запропонувати своїм клієнтам; де воно розташоване; запланована географія розвитку бізнесу тощо. Слід також надати інформацію про ступінь розвитку підприємства, дуже важливо сформулювати основну мету підприємства.

У цьому розділі бізнес-плану має бути викладена стисла інформація про підприємство, включаючи його назву, юридичний статус і форму власності, дату реєстрації, адресу, короткий аналіз основних показників господарської діяльності (для діючого підприємства, що підлягає реконструкції). Враховуючи, що входження в ринок із конкретним видом товарів і послуг - це насамперед готовність вступити в конкурентну боротьбу, яка передбачає ризик, важливе місце при прийнятті рішення про надання конкретних послуг чи розробку привабливості вибраної сфери бізнесу.

Виконавче резюме фактично є скороченою версією плану, своєрідним «повідомленням про наміри». Хоч виконавче резюме наводиться на самому початку бізнес-плану, складати його слід після закінчення роботи. Лише після того, як план повністю продуманий та написаний, можна в короткій формі викласти його зміст.

Виконавче резюме - не добре сконструйована система даних про комерційні перспективи підприємницького проекту, про виробниче, організаційне і фінансове забезпечення програми його реалізації. Це визначений стандарт ділових пропозицій потенційним партнерам та інвесторам.

Розділ бізнес-плану, який називається «Перелік і характеристика продукції, що випускається, або «Продукт (послуга)» повинен включати такі основні показники:

* характеристика продукції, що випускається (послуг), у т.ч. характеристика принципово нового продукту (послуги);

* тривалість життєвого циклу продукції;

* технологічні особливості випуску продукції (надання послуг);

* визначення продукції (послуг), призначеної для продажу на зовнішньому ринку.

При характеристиці передбачуваної продукції ( послуг) дуже важливо чітко окреслити:

* перелік (асортимент) основних видів продуктів, напівфабрикатів і т.ін., які планується виробляти, а також види послуг, що передбачається надавати споживачам;

* призначення вироблених продуктів (послуг);

* споживчі характеристики продуктів (послуг);

* унікальність (цінність) продуктів (послуг);

* конкурентоспроможність продукції (послуг) на споживчому ринку.

В інформації про призначення вироблених продуктів (послуг) необхідно визначити мету виробництва конкретних їх видів з точки зору задоволення конкретних потреб споживачів.

Споживчі якості продукції доцільно характеризувати за такими параметрами:

* основні види сировини, з якої виготовляється продукція;

* вага «нетто» одиниці продукції;

* строки зберігання за певних умов;

* смакові властивості (для харчових продуктів);

* естетика зовнішнього вигляду;

* показники якості продукції;

* хімічний склад (наявність мінеральних та інших речовин);

* рівень цін;

* можливість надання знижок;

* інші відомості.

На заключному етапі ринків їх досліджень необхідно з’ясувати і відобразити у бізнес-плані:

* перелік конкурентів на вибраному ринку, тобто юридичних і фізичних осіб, що займаються виробництвом, реалізацією та організацією споживання аналогічних продуктів чи послуг;

* організацію, яка надаватиме потрібну підприємству інформацію з маркетингових питань, тобто характеристику юридичних і фізичних осіб, що займаються виробництвом і реалізацією аналогічних товарів і послуг;

* наявність спеціальних агентів і дистриб’юторів на вибраному ринку, сферу їхньої діяльності та фінансові відносини з ними;

* перелік клієнтів, із якими співпрацюватиме підприємство (при цьому маркетингові дослідження можуть проводитися як приватними, так і державними фірмами, самим підприємством).

Дослідження й оцінка факторів конкуренції є системним процесом, який складається з низки етапів:

1) виявлення діючих і потенційних конкурентів;

2) аналіз показників діяльності, цілей і стратегій конкурентів;

3) виявлення слабких і сильних сторін діяльності конкурентів.

Після позиціювання впроваджуваних товарів і послуг на регіональному ринку необхідно спланувати комплекс маркетингу. До комплексу маркетингу входить все, що підприємство може впровадити для підвищення попиту на свої товари і послуги, а саме:

* схема розповсюдження товарів і послуг;

* ціноутворення;

* методи стимулювання обсягів продажу;

* реклама;

* формування «public relation» (суспільної думки) про впроваджувані товари і послуги.

На споживчому ринку можуть бути використані різні стратегії ціноутворення залежно від поставленої мети:

а) укорінення на ринку з високим ступенем конкуренції;

б) максимізація прибутку в поточному періоді;

в) завоювання більшої питомої ваги ринку за показником якості товарів;

г) завоювання ринку нового товару;

д) виживання на ринку.

При оцінці можливостей реалізації тієї чи іншої стратегії розглядаються умови діяльності підприємств із трьох позицій:

а) орієнтація на витрати;

б) орієнтація на можливості ринку (на конкуренцію);

в) орієнтація на попит.

Попит обумовлює максимальну ціну, яку підприємство може запросити за свою продукцію чи послуги, а мінімальна ціна визначається витратами підприємства. Кожне підприємство на ринку прагне встановити таку ціну на свій товар, яка б повністю покривала всі витрати на його виробництво і збут, включаючи справедливу норму прибутку за прикладені при цьому зусилля і ризик. Але, як відомо, ринкова вартість товару на конкурентному ринку включає не індивідуальні, а суспільно необхідні витрати і середню норму прибутку, яка складається за середніх умов виробництва даного товару, що обумовлює прагнення кожного підприємства до скорочення витрат і одержання більшого прибутку. Якщо ж в умовах конкурентного ринку витрати підприємства будуть вищі за середні, то таке підприємство збанкрутує, оскільки не зможе отримувати прибуток, і навпаки, якщо витрати будуть нижчими, то його фінансовий стан буде надійним. Верхня точка відхилення ціни, або максимальна ціна, а отже, і величина прибутку залежатиме насамперед від конкурентного стану самого ринку.

Як документ внутрішнього планування бізнес-план має бути докладним планом виробничої діяльності. В ньому необхідно розглянути сам процес виробництва продукції: описати будівлі, обладнання, потреби в сировині та трудових ресурсах, технологічні процеси, а також можливості бізнесу, використання виробничих потужностей та програми контролю якості.

Заключна частина виробничого плану висвітлює фактори, які знаходяться поза межами контролю підприємця, але впливають на характер його діяльності (наприклад, вимоги щодо охорони навколишнього середовища).

Організаційно-юридичний план. Розглядаються засоби правового захисту нової продукції чи послуг (патенти, ліцензії, товарні знаки або авторські права, які будуть одержані підприємцем).

Основна мета даного розділу - представити інформацію про забезпеченість випуску продукції і розвитку виробництва. Визначається організаційна структура виробництва та штатний розклад, які повинні сприяти досягненню визначеної мети бізнесу при мінімальних витратах.

Крім того, розділ має висвітлити організаційно-правовий статус підприємства і форми власності на засоби виробництва.

Фінансовий план. Необхідно вказати джерела фінансових засобів, які є на даний час, а також ті, які передбачається залучити у майбутньому, для того, щоб потенціальний інвестор зміг визначитись стосовно того, як його позики та інвестиції впишуться в загальну фінансову картину.

Необхідно повідомити про те, скільки власних коштів підприємці вклали у компанію, скільки вони розраховують залучити у вигляді позики, а також про всі інші джерела фінансування.

Цей розділ бізнес-плану має узагальнити матеріали попередніх розділів і представити їх у вартісному виразі. До цього розділу мають бути підготовлені такі документи:

* прогноз обсягу продажу;

* баланс грошових надходжень і витрат;

* зведений баланс активів і пасивів;

* графік досягнення беззбитковості;

* баланс прибутку і його розподіл.

Головне завдання балансу грошових доходів і витрат - перевірити синхронність надходження і витрачання грошових засобів, тобто перевірити майбутню ліквідність підприємства. В умовах ринку це найсерйозніша проблема, оскільки велика прострочена заборгованість передвіщає банкрутство.

Показники платоспроможності підприємства дають уявлення про його можливості щодо покриття своїх зобов’язань.

Фінансовий план не повинен розходитись із деталями, викладеними в інших розділах бізнес-плану. Якщо в розділі про маркетинг йдеться про наміри фірми розгорнути всебічно сплановану та дорогу рекламну кампанію, це повинно знайти відображення у планових показниках майбутнього звіту про прибуток. Якщо в аналізі продажу враховується фактор сезонності, то його слід передбачити при проектуванні грошового потоку.

У багатьох відношеннях фінансовий план - найменш гнучка за формою частина бізнес-плану. Кожний документ має бути стандартизованим.

Підготовлений необхідним чином фінансовий план може бути використаний для оцінки результатів бізнесу фактичного початку справи. Іноді план може слугувати також базою для розробки детального робочого бюджету фірми, і тоді він фактично стає документом, у якому детально розписано, як і коли використовуватиметься капітал, а також висвітлюється мета забезпечення успіху бізнесу.

Оцінка і страхування ризику. У цьому розділі бізнес-плану необхідно виявити основні типи ризику в діяльності підприємця, передбачити моменти його можливого виникнення та розрахувати пов’язані з цим збитки, розробити заходи щодо його зменшення (мінімізації).

При цьому необхідно оцінити реальність проекту нової діяльності, реконструкції підприємства, змін у виробничому процесі тощо, визначити можливі обсяги виробництва і витрати, пов’язані з цим, та очікувані доходи (прибуток), урахувати конкурентоспроможність підприємства, необхідність фінансування.

Оцінюючи ризик, необхідно проаналізувати та оцінити такі фактори:

1. Ступінь ризику, для чого необхідно встановити, чи є діяльність підприємства добре освоєною, чи вона є новою; до якої сфери діяльності вона належить: з високим, середнім чи низьким рівнем ризику;

2. Ступінь ймовірності досягнення очікуваних результатів: ймовірність успіху в досягненні запроектованих обсягів виробництва, обсягів реалізації продукції;

3. Рентабельність діяльності; розрахувати розміри очікуваних доходів, витрат, прибутку з урахуванням ступеня ризику та ймовірності його досягнення. Слід розрахувати планову рентабельність у відсотках до обсягу діяльності, поточних витрат, капіталовкладень;

4. Окремі найсуттєвіші види ризику: невиконання обов’язків постачальників, коливання попиту на продукцію, зміна цін, платоспроможності споживачів, порушення проектів реконструкції підприємства, помилки у плануванні, вплив конкурентних підприємств тощо Доцільно визначити види ризику, за якими можливе страхування;

5. Заходи щодо мінімізації збитків, пов’язаних із комерційним ризиком. Слід передбачити, до яких страхових установ варто звернутися, на які суми планувати страхові внески.

Рівень ризику. Одні інвестиції забезпечують високий дохід (прибуток), інші - низький. Якщо справа (проект) - цілком певна, то важко сподіватись на високі доходи. Але, якщо пропонують вкласти гроші у ненадійну або ризикову справу, тоді цілком закономірно вимагати високий дохід. Тобто, інвестори мають одержувати компенсацію за ризик.

Рівень ризику залежатиме від того, чи пов’язаний бізнес із добре освоєною галуззю діяльності. Залежно від певності інвестованої справи рівень ризику може бути високим, середнім або низьким.

Визначити рівень ризику можна шляхом порівняння ризикованості тих чи інших внесків у ту чи іншу справу (бізнес). Наприклад, звичайно менш ризиковано мати справу з відомими фірмами (підприємствами), в яких добре йдуть справи, або відкривати бізнес у добре освоєній галузі із забезпеченим ризиком збуту. Шанси повернути інвестиції, вкладені у надійні компанії, значно вищі, ніж вкладені у невідомі фірми. Значно легше прогнозувати доходи від менш ризикованих компаній (бізнесу), і навпаки, заняття ненадійним бізнесом чи співробітництво з невідомими фірмами є ризиковим, оскільки доходи від них можуть бути несталими. Таким чином, рівень доходу (ставка дисконту) нижчий у надійній справі, інвестування ризикованої справи вимагають більшої компенсації за ризик. Тому нижча ставка дисконту і доходи від менш ризикованої компанії (діяльності) цінуються більше, ніж такі самі доходи високоризикованої компанії (бізнесу).
Підготовлено Економічним факультетом

Рівненського інституту Університету «Україна»
Поделиться:





База даних захищена авторським правом ©unikum.asyan.org 2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи