Собака-поводир для незрячої людини не розкіш 27 березня, 2012 icon

Собака-поводир для незрячої людини не розкіш 27 березня, 2012


НазваСобака-поводир для незрячої людини не розкіш 27 березня, 2012
Дата конвертації29.06.2015
Розмір33.39 Kb.
ТипДокументи
скачати

СОБАКА-ПОВОДИР ДЛЯ НЕЗРЯЧОЇ ЛЮДИНИ – НЕ РОЗКІШ
27 березня, 2012

Володимир ГАЛЕГА, журналіст.
Виростивши для себе двох чотирилапих поводирів, інваліди по зору Тетяна і Валентин Ярош із Дніпродзержинська (Дніпропетровська обл.) вирішили допомогти й іншим незрячим. Вони планують відкрити кінологічну школу, де звичайних собак навчатимуть, як служити людям із особливими потребами.

Собака-поводир здавна зажив слави нових «очей» для незрячої людини. Він здатен вивчити кожен сантиметр шляху до магазину, лікарні, роботи і без проблем провести свого господаря по вулиці, оминаючи будь-які несподівані перешкоди. Крім того, господар такого чотирилапого помічника отримує ще й позитивний заряд під час спілкування з ним…

За часів колишнього СРСР собак-поводирів постачала підмосковна кінологічна школа. Щороку тут випускали понад сотню спеціально навчених собак. В Україні ж такого закладу як не було, так і немає досі. Деякі чиновники соціального відомства, виправдовуючи власну бездіяльність, кажуть, що незрячим собаки-поводирі, за великим рахунком, не потрібні. Нерідко таку «парочку» не пускають у громадський транспорт, магазини та інші установи. Утримання тварин пов’язане з додатковими клопотами: їх треба вигулювати, мити, прибирати, готувати їжу, водити до ветеринара. Часто житлова площа не дозволяє тримати собаку вдома.

Насправді ж попит на них (навіть попри загальне зубожіння людей) не зменшився. Влітку цього року громадська організація «Мрія» ініціювала у Дніпродзержинську створення першого в Україні Центру з підготовки собак-поводирів.

- Незважаючи на інвалідність по зору, ми з дружиною виховали вже двох таких чотирилапих «фахівців» – ньюфаундленда (який, на жаль, трагічно загинув) і лабрадора, – розповідає голова ГО «Мрія» Валентин Ярош. – Здобувши певний досвід, вирішили допомогти й іншим колегам по нещастю. Переконалися, що зможемо реалізувати такий проект у межах не лише одного міста, але й усієї країни. Плануємо розташувати майбутню школу в центральній частині міста. Адже доведеться тренувати тварин у реальних умовах міської інфраструктури, щоб вони нормально реагували на сторонні подразники.

За задумом його організаторів, Центр включатиме притулок для собак, тренувальний майданчик, приміщення для роботи персоналу, кімнату для проживання незрячих (бо період адаптації людини і тварини мусить бути не менш ніж два тижні). Щороку такий центр зможе випускати до 15 собак-поводирів. Підготовка одного собаки коштує 60-70 тисяч гривень (від придбання цуценяти й до видачі на руки повноцінного поводиря). При цьому інвалідам собак-поводирів розподілятимуть безкоштовно. А щоб зробити Центр самоокупним, мають намір налагодити виробництво спеціальної шкіряної амуніції для собак, яка в Україні не випускається. А ще можна надавати послуги із загальної дресури (коли собака виконуватиме найелементарніші команди) з видачею міжнародного сертифікату…

- Коллі, німецькі вівчарки і ньюфаундленди – саме ці породи вважаються найкращими поводирями, – зауважує Валентин. – Але безумовний лідер – лабрадор. Він входить до десятки найрозумніших порід собак і славиться лагідним характером. Адже що цінується в собаці-поводиреві? Перша якість – це антиагресивність, друга – послух.

Поки що, на жаль, дніпродзержинським ініціаторам підготовки собак-поводирів чекати допомоги від держави й місцевої влади не доводиться. Та вони й не чекають – звертаються за фінансовою допомогою до бізнесових структур і благодійних організацій. До речі, свого часу ідею щодо створення подібного центру підтримував колишній спікер Верховної Ради (водночас і співзасновник Міжнародного фонду «Відкрита Україна») Арсеній Яценюк. Але коли полишив відповідальний пост, то, напевне, й про свої обіцянки незрячим інвалідам забув (хоча – скоро вибори, можливо, й згадає).

Співпраця подружжя Ярошів із бізнесом також поки що не складається: комерсанти вимагають чітких гарантій повернення вкладених коштів. Є надія на успішне завершення переговорів із кількома благодійними фондами. Адже перед тим, як заявити про свої наміри, вони провели солідну підготовчу роботу: розіслали через Інтернет пропозиції й отримали майже сотню індивідуальних та колективних (зокрема, від Київської міської організації УТОС) заявок від незрячих із усієї України. Люди готові хоч зараз взяти до себе чотирилапих поводирів.

Ідея масової підготовки собак-поводирів – хороша, кажуть інваліди зору. Але не в Україні. Місячна зарплата незрячих людей – 500-700 гривень. Тому утримувати таку собаку для них – розкіш. Щоб прогодувати її, потрібно витрачати орієнтовно 20-30 гривень на день. А це практично – пенсія інваліда і перед ним буде стояти питання: харчуватися самому чи годувати собаку.

Але ж є досвід наших сусідів – росіян, де держава виділяє хоч невелику грошову компенсацію за утримання і ветеринарне обслуговування собак-поводирів. З 1 січня 2012 року розмір такої компенсації становитиме 16 тисяч 906 рублів на рік (це десь 4500 у гривнях).
Інтернет-видання «Трибуна України»

http://ukrtribune.org.ua/
Поделиться:





База даних захищена авторським правом ©unikum.asyan.org 2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи